Він не для неї. Вона не для нього

Якщо після важкої літератури вам терміново потрібна книжкова «відпустка» – ця історія може стати саме нею. Легка, романтична і водночас така, що між рядків дає відповіді на питання, які могли турбувати вас роками. Як зрозуміти, де справжнє кохання, а де наша пам’ять про нього? Чи можна бути щасливою з хорошою людиною, якщо частина тебе досі живе в іншій історії? І найважливіше – чи завжди повернення того, кого ми так довго чекали, означає, що нам справді варто відчинити йому двері?

«В мене половина книги позаду) ох і сюжет вигадала пані Жанна! Люди таке читатимуть», — написала я випусковій редакторці о 23:53, коли дочитала сцену головної герої з моряком у Парижі. Все ж починалося зі звичної розповіді про звичну дівчину, котра живе своє молоде життя, працює на кількох роботах, мріє про світле майбутнє і, звісно ж, про принца на білому коні. І цей принц — ось він, буквально стоїть перед тобою в аеропорту у найромантичнішому місті планети, та ще й у твій день народження. Джекпот!

І я раділа за неї так, ніби це сама я стою там, тримаю у тремтливих руках телефон в очікуванні таких жаданих повідомлень, які моя уява виносить далеко за рамки моєї пристойної свідомості. І це могла би бути чергова любовна історія зі щасливим кінцем, які часто бувають тільки у книжках, або ще у фільмах, якби не жорстока реальність… Звісно, у житті романтичні барви менш яскраві, обставини інколи не зважають на наші плани, а нам доводиться приймати рішення і йти не за покликом серця, а тим, як у підсумку склалися вищезгадані обставини.

У ході читання я іноді відволікалася на сам сюжет, зачитувалася ниткою розповіді, намагаючись навіть вгадати, як же розвинуться події вже на наступній сторінці. Та потім я поверталась до звичного мені прискіпливого читання з погляду редактора, видозмінюючи щось так, аби і майбутнім читачам ця розповідь далась на одному диханні. Вона правдива, зі своїми злетами і болісними приземленнями, з гумором, з романтичними чуттєвими сценами, з трохи ку-ку родичами, з невтішними діагнозами… Але правда також у тому, що це і є наше життя, звичне, якщо не нам особисто, то хоча б нашій добрій знайомій чи сусідці по сходовому майданчику. У цій історії врешті перемагає любов, справжня, тиха, надійна, якої дійсно прагнуть серце і розум, поступаючись любові пристрасній і емоційній. Ця книга розбавить вашу мандрівку у нудній затяжній поїздці потягом, скоротить час очікування вашого рейсу в аеропорту, або ж не дасть вам заснути на пляжі, якщо читатимете її саме там. Не вагайтеся, сміливо беріть її із полиці, вам «зайде»! ;)

Ця історія зачепила мене не лише своєю атмосферою, а й тим, наскільки багато в ній було знайомого.

Іноді в житті зустрічаєш людину, з якою є почуття, сильний зв’язок і той самий магнетизм, але все одно не виходить бути разом. Обставини, час, різні етапи життя. Ніби постійно щось стає між вами. І тоді неминуче запитуєш себе: варто відпустити чи все-таки боротися? Можливо, ця людина просто не твоя? А якщо саме твоя, то чому все так складно? Це доля, яка весь час повертає вас одне до одного, чи просто важливий урок, який потрібно пройти?

Саме ці питання я багато разів ставила собі й у власному житті. І, мабуть, тому ця книга чудова, бо я знайшла відповіді на ці питання.